Лобанова Віка Василівна,

учениця 11 класу Оленівської ЗОШ І-ІІІ ст.

Магдалинівського району

Формування національної самосвідомості  та громадянськості за допомогою пошукової експедиційної роботи

та краєзнавчого музею

Славнозвісний заклик відомого українського філософа Григорія Сковороди: «Пізнай свій край, себе, свій рід, свою землю, – і ти побачиш свій шлях у життя…»   спонукає кожного з нас до активної громадської позиції щодо пізнання свого краю. Адже святе відчуття Батьківщини і рідної землі починається саме з рідного краю, свого села чи міста, вулиці, своєї домівки, де людина народилась і виросла, де пройшло її дитинство. Вони передаються з покоління в покоління з молоком матері, мелодією народної пісні, поетикою рідної мови.

Я  народилася  і виросла  в  чудовому селі  Оленівка,  відомому своїми  славними  людьми,  своїми традиціями,  своєю школою і  її  випускниками. Оленівка  виплекала  5 Героїв Соціалістичної  Праці, багатьох орденоносців, відомих  людей  краю.  Усвідомлення  того, що  в  Оленівці, одному з 58 населених пунктів Магдалинівського району,  колись вирувало  життя, створювалася  історія, відбувалися   важливі  події,     народжувалися    і  жили    видатні  люди   краю   наповнює   серце      гордістю.

  Об’єктивними  причинами,  що актуалізують важливість  проблем  відновлення  історичної пам’яті, національної  та регіональної самосвідомості  українців,  зокрема  учнівської  молоді  є  національне  відродження  в  історії, культурі,  духовності.

Приємно зазначити, що  в 2008 році школа стала переможцем обласного конкурсу «Сільська школа» в номінації «Школа громадянського становлення».В нашій школі  на реалізацію основних завдань  Концепції громадянського виховання особистості щодо формування національної самосвідомості та виховання громадянських рис з 2007 року  реалізуються такі загальношкільні проекти як «Туризм і краєзнавство»,  «Шкільний музей ІІІ тисячоліття». До даних проектів залучені не тільки учні та вчителі, а й батьки, краєзнавці-аматори, громадськість села.

Важливо, щоб кожен учень школи відчув себе нероздільною частинкою сільської громади. Тому грунтовне  вивчення рідного  краю  в нашій школі  розпочинається з початкових класів  з  тієї  місцевості,  яка  є  “малою  батьківщиною”  учнів.  Адже  вони  залучаються  до  безпосередньої  участі  у  різних  сферах життя  данного  населеного  пункту  і  є  активними  свідками  його  розвитку. Для учнів   організовуються   екскурсії по рідному краю, на промислові  та  сільськогосподарські  підприємства ТОВ «Агро-Овен»,  зустрічі  з  відомими  людьми, так і екскурсії по Україні. Учні школи мають можливість щороку під час екскурсій ознайомитися з багатьма мальовничими куточками Батьківщини. З 2006 року проведено 16 багатоденних походів по рідному краю та Україні, у дев’яти з них побувала і я.

  Неодмінною  умовою  вивчення  рідного  краю  є  залучення  до  краєзнавчо-пошукової  та  дослідницької  діяльності  учнів старших класів,  організація  та  поновлення  експозицій  шкільних  історико-краєзнавчих  музейних  кімнат.

         Членам НТУ «Пошук» пропонується  захист  рефератів,  учнівських  проектів  з  краєзнавчої тематики, до  написання  яких  ставляться  певні  педагогічні  вимоги: на основі власних краєзнавчих досліджень, експедиційних матеріалів туристичних походів, зустрічей зі старожилами села тощо. Різноманітна  тематика  пошуково-дослідницьких робіт  є яскравим  доповненням  не  тільки  до  уроків  історії,  а  й  літературознавства,  народознавства. Наші  педагоги пропонують  учням  свободу вибору тематики краєзнавчого дослідження чи учнівського проекту, право на ініціативу, довіряють  відповідальні справи,  всіляко  підтримують  ініціативу  дітей та їхнє авторство  в  організації  життєдіяльності  класу, школи,  села.

 Значне місце в учнівських роботах  відведено дослідженню рідної мови, національних традицій, обрядів, етики, загальнолюдських цінностей, історії та культури рідного краю. Так, учнями нашої школи були дослідженні такі теми: «Історія української вишивки очима місцевих майстринь-вишивальниць», «Літературна Магдалинівщина», «Віктор Садиленко – легендарне ім’я на Магдалинівщині: журналіст, поет, краєзнавець», «Історія релігії і церкви в Магдалинівському районі», «Національні традиції і обряди через призму української діаспори, вихідців з с.Оленівка», «100 відомих українців родом з Магдалинівщини»,  «Кожне сільце має своє слівце» (прислів’я, крилаті вирази, приказки, зібрані в селах Магдалинівщини), «Народні казки та ігри родом з дитинства наших земляків» та інші. Зібрані матеріали з народознавства неодноразово друкувалися  в збірничку «Калита», на сторінках районної преси.

  Необмежені  можливості  у  плані  патріотичного  виховання,  формування  у  молодого  покоління  національної  свідомості,  любові  до рідної  землі,  свого  народу,  забезпечення  духовної  єдності  поколінь  мають  шкільні  музеї,  які  є  одним із  засобів  активізації  позакласної  та  позашкільної  роботи та  вдосконалення  навчально-виховного  процесу  закладів  освіти.

Погоджуємось з думкою академіка Петра Тронька, що  «кожне  місто,  і  навіть  село,  повинно  мати  свій  музей – цей  осередок  пропаганди  краєзнавства». Адже  кожна людина повинна починати вивчення історії своєї держави з історії свого рідного краю. На жаль, в цьому відношенні   статистика невтішна. Адже  шкільні  музеї,  створення  яких  ініціювалося  навчальними  закладами,  не  мали  належної  матеріальної  підтримки  як  з  боку  держави,  так  і громадськості.  Багато  музеїв,  створених  і  заідеологізованих  ще  в  радянські  часи,  не  змогли  перелаштуватися,  мали слабку  матеріально-технічну  базу, занедбаний  вигляд,  не  поновнювалися  новими  експонатами  та  експозиціями,  не  мали  для  них  окремих  приміщень  та  фондосховищ,  і,  як  правило,  зникали.  Такий сценарій історії створення та зникнення шкільних музеїв притаманний і музею Оленівської ЗОШ.

Тому проект «Шкільний музей ІІІ тисячоліття» передбачає відновлення без залучення бюджетних коштів спільними зусиллями учнів, вчителів, батьків та сільської громади музейного комплексу «Ріднокрай», що складається з чотирьох музейних відділів: історико-краєзнавчого «Відомі постаті Магдалинівщини», етнографічного, народної іграшки та казки, історії релігії та християнської етики. Музейний комплекс сьогодні знаходиться в стані  реконструкції, але краєзнавчі  здобутки  учнівської  молоді  зазвичай  оформляються  в  музейні експозиції  та  куточки і мають величезну цінність.

Експозиції та архівні матеріали  музейних кімнат  широко використовуватися  у  навчально-виховному  процесі,  для проведення виховних заходів з народознавства та краєзнавства,  для написання  рефератів, науково-дослідницьких  робіт  членами  НТУ «Пошук» та Малої  академії  наук,  підготовки  до  науково-практичних  історико-краєзнавчих  регіональних конференцій тощо.

Немовби продовжуючи  тему ролі шкільних музеїв у формуванні національної самосвідомості та громадянськості, музейний діяч з Франції Робер Бурга підкреслив, що «музей – це місце діалогу між людьми, яких розділяє простір і час».

  Щоб стати саме таким, музею, на нашу думку, «необхідно відмовитись від офіційності, відсторонення і сталості, посісти провідне місце в житті суспільства. Він повинен стати загальнодоступним, пов’язаним з інтересами населення, динамічним. Щоб виконати свою соціальну роль, музей повинен так організувати експозицію, щоб люди могли побачити в ній самих себе, знайти відповіді на хвилюючі їх питання. Музей повинен зацікавити їх, викликати на обмін думками, пробуджувати допитливість, вражати уяву». На думку Шоутера, «музей – це одночасно дзеркало, яке відтворює минуле, й вікно у майбутнє».

  Провідним напрямком у розвитку музеїв світу стає етнографічний. В різних країнах їх називають по-різному. У Франції наприклад, це музеї суспільства, у Канаді і Австралії – музеї людини тощо.   В Японії, наприклад, налічується 100 музеїв просто неба.

Музеєм просто неба можна, на нашу думку, назвати і козацький хутір Галушківка Петриківського району, який ми відвідали влітку під час багатоденного пішого туристичного походу по річці Чаплинка. Саме під час відвідання етнографічних музеїв, та музеїв просто неба складається враження, що вони не тільки розповідають про повсякденне життя простих людей, але і створені для них. Вони немовби ведуть діалог з сучасною епохою.

На  основі  вище сказаного   можна  зробити  деякі  висновки:

1.     Сьогодні є необхідність вивчити  думку учнів,  вчителів  та  їх суто теоретичні міркування про ідеальний музей   в  сільській школі та його можливості;

2.     На  сторінках  преси ділитися  досвідом про ті  шкільні музеї, які вважаються праобразами музеїв майбутнього  в  рамках  масштабного проекту «Шкільний  музей ІІІ  тисячоліття»;

3.     Розробити  систему  взаємодії шкільних музеїв,  державних і суспільства;

4.     Розробляти  шкільні  проекти  з  метою  створення  при  кожній школі музею.

5.     На  базі  шкільних  музеїв  організовувати музейні  вітальні, бо «для забезпечення комунікації й вияву зв’язків  з минулим перш за все необхідна невимушена обстановка, в якій відвідувач міг би відчувати себе вільно».

6.     Розробити  систему  взаємообміну  експонатами  між  шкільними  музеями  певного  регіону, широко залучаючи добровільну допомогу відвідувачів й нову техніку,  електронні  засоби, Інтернет.

7.     Зробити  музеї  більш  доступними  і  відкритими  для  відвідувачів:  учнів,  жителів  населених  пунктів.

8.     Розробити ефективну систему  виховної  роботи музеїв  при  школах, щоб «вдихнути життя» в експонати та зробити їх  цікавими;

9.     Всю  екскурсійну  та туристичну  роботу  в школі  спрямувати  на  розвиток  музейної  справи  в  школі.

10.                       Залучати  додаткові  кошти на  створення  та  підтримку  музеїв.

11.                        Шкільні музеї повинні швидше залучати засоби масової комунікації (телебачення, радіо, пресу, комп’ютерні зв’язки тощо) до своїх заходів, бо від цього в значній мірі залежить розвиток національної самобутності, яким би не був тип культурної роботи.

Отже, від  того,  яким  буде  музей  майбутнього,  буде  залежать,  яким  буде духовний  світ нових поколінь. І  це  проблема  всього   суспільства. І всі наші помилки саме в цій діяльності стануть на заваді нашим нащадкам – майбутнім творцям українського менталітету та духовності.