Я не начало жизни, не конец
Я продолженье жизни – я отец
М. Светлов

Батьками не народжуються, а стають. Кожен дорослий повинен зайнятися власним вихованням і вирощувати себе як мати чи батько. Дитині, навіть якщо він в цьому і не признається, хочеться, щоб у нього були щасливі мама і тато.
Батьки несуть відповідальність не тільки за те, щоб дитина була нагодована, одягнена, вміла читати і писати, але і за ту психологічну атмосферу, в якій вона розвивається. Дитина хоче бути плодом любові мами і тата, адже щасливі діти бувають тільки у щасливих батьків.
Батько несе найважливіше значення для розвитку дитини з самого моменту народження!
Хоча відчуття батьківства до чоловіків приходить набагато пізніше, ніж відчуття материнства до жінок. Батьки починають в повноті відчувати своє батьківство часто тоді, коли діти вже підросли. Є твердження, що поки батьківські відчуття не прокинулися краще, що може робити батько - це любити матір своїх дітей.
Виходячи з відмінностей материнської і батьківської любові, можемо визначати і різні ролі батьків для формування особистості в дитині.

Батько в сім'ї!
- Батько - це один з перших об'єктів, який грає роль в ранній ідентифікації дитини. Саме батько допомагає усвідомити новонародженому його стать. Ти дівчинка! Ти хлопчик!
- Тато для дитини не просто рідна людина, а зразок чоловіка, символ мужності, чоловічого начала. Завдяки тій символічній функції, яку він виконує, батько допомагає малюкові скласти уявлення про себе самого і про оточуючих.
- Батькові властива природжена реакція у напрямі турботи про дружину і дітей і їх захисту. Саме новонароджений дуже сильно впливає на зміцнення інстинкту захисту у чоловіків.
- Роллю тата є певний приклад поведінки, джерело упевненості і авторитету. Батько - уособлення дисципліни і порядку.
- Батько - найбільш природне джерело пізнання про світ, працю і техніку. Він сприяє орієнтуванню на майбутню професію і створює соціально корисні цілі і ідеали. Якщо мати надає дитині можливість відчути інтимність людської любові, то батько проводить малюка по дорозі до людського суспільства.
- Батько може сформувати у дитини здібність до ініціативи і протистояння груповому тиску. Чим більше дитина прив'язана до матері (в порівнянні з батьком), тим менш активно він може протистояти агресії оточуючих.
- Авторитарність батька створює на розумові характеристики дітей позитивний вплив, тоді як авторитарність матері – негативна.
- Батько менше опікає дітей, надає їм більше самостійності, виховуючи в дитині самодисципліну. Цим самим батьки заохочують процес відділення дитини від матері і прискорюють адаптацію до соціальних умов.
- Батько - єдиний герой для дитини, яка здатна розігнати тіні і злякати будь-яке чудовисько. З татом у дитини пропадає страх. Тато - це «божество»! Тато всемогутній і невразливий, він може все в очах дитини.

Якості хорошого батька:
- батько повинен бути доступним для малюка;
- мати бажання і терпіння пояснювати незнайоме явище, предмети, досвід.
- уміти хвалити за дослідження, успішну дію;
- включеність в спільну діяльність з дитиною;
- відповідальність за матеріальне забезпечення потреб дітей;
- обізнаність - завжди з цікавістю і участю стежити за зростанням дітей.

Батьківська душевна турбота про дитину - це здатність швидко, гаряче і діяльно відгукуватися на його емоційні потреби.
Виражена любов батька дає відчуття особливого емоційно-психологічного благополуччя, яке не може повною мірою забезпечити самотня жінка-мати.
Любов батька вчить і сина, і дочку тому, як може проявляти себе любов чоловіка до дітей, до дружини і до оточуючих.
Любов тата забезпечує приклад батьківської поведінки дітей в майбутньому, формування життєвої позиції і статеворольової позиції в суспільстві
Люблячий батько нерідко ефективніший вихователь, ніж жінка.
Бути батьком - означає допомагати дітям формувати свій характер.
Батько дуже сильно впливає на розвиток таких якостей в дитині як:
- стриманість;
- неквапливість;
- емоційна врівноваженість;
- безтурботність;
- спокій;
- оптимізм;
- старанність;
- відповідальність.

Діти емоційно ближчі до матері, чим до тата. В більшості випадків після розлучення дитина залишається з мамою. Але це зовсім не означає, що діти не потребують батька.
До чого приводить безбатченко, тобто коли немає зв'язку дитини з батьком або батько не виконує свої функції:
- Діти, які в дуже ранньому віці позбулися спілкування зі своїм татом, можуть бути надмірно агресивними в період статевого дозрівання.
- Відчуття неповноцінності частіше відвідує людей, які не мали тісного зв'язку з батьком, навіть якщо і не були в розлученні. Також ці люди страждають від відчуття знедоленої людини і беззахисності, їм властиві різні види страхів.
- Недостатній досвід спілкування з батьком і відсутність прийнятної моделі ідентифікації ослабляють формування батьківських відчуттів у хлопчика і хлопця, що часто в майбутньому несприятливо позначається на вихованні своїх власних дітей.
- Дитина, що росте без батьківського авторитету, як правило, недисциплінована, асоціальна, агресивна.
- Хлопці, що виросли в сім'ї без тата можуть негативно відноситися до матері. У них розвивається недовір'я людям, підвищена тривожність.
- Дівчатка, що виховуються в неповній сім'ї, відчувають недолік чоловічої уваги, і намагаються заповнити цю потребу в ранньому вступі до статевого зв'язку і «вішаючись» то на одного чоловіка, то на іншого.
Батьківство є необхідною умовою повноцінного розвитку особистості чоловіка.
Для повноцінного розвитку кожен хлопчик повинен мати
- зразок для наслідування;
- дружбу з батьком;
- схвалення батька;
- час з батьком наодинці.
У зіткненні з батьком у хлопчика дозрівають істинно чоловічі риси:
- потреба і здатність захищати
- приймати на себе відповідальність
- внутрішня енергія і душевна сила.
Батько - провідник, який допомагає хлопчикові зробити перехід від малюка на маминих руках до хлопчика, а потім до хлопця.
Дівчинці теж потрібні дружні взаємини з батьком
Вплив батька на статеву ідентифікацію дівчинки найзначніше виявляється в період юності. Статева ідентичність дівчинки є схваленням себе самій як гідної представниці жіночої статі. У віці (13-15 років) вона повинна отримати визнання своєї значущості як майбутньої жінки в основному від батька.
Батько сприяє формуванню у дочки позитивної самооцінки, виражаючи схвалення її діям, здібностям, зовнішності. У дівчаток, що виховуються без батька, за відсутності реальної моделі відносин між чоловіком і жінкою, може сформуватися нереалістичне відношення до осіб чоловічої статі.
Повсякденне спілкування дочки з батьком вчить її розбиратися в чоловічій психології, підстроюватися під неї, вчить не боятися чоловіків. Будучи дорослою, кожна дівчинка намагатиметься вибудовувати свої відносини з чоловіками аналогічно, які були у неї з батьком.
Знаючи особливості батьківської любові і ролі батька в сімейних відносинах, хочеться зробити тільки один висновок. Навіть якщо трапилося розлучення, зв'язок з рідним батьком не повинен припинятися.